Філіпп V Довгий

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Філіпп.
Філіпп V
фр. Philippe V de France
Філіпп V
Король Франції
Коронація: 9 січня 1317
Попередник: Іоанн I Посмертний
Наступник: Карл IV Красивий
Король Наварри
 
Народження: 1293(1293)
Ліон
Смерть: 3 січня 1322(1322-01-03)
Париж
Причина смерті: інфекція
Поховання: Абатство Сен-Дені, Париж, Франція
Країна: Франція
Релігія: християнство
Рід: Капетинги
Батько: Філіпп IV Красивий
Мати: Іоанна I (королева Наварри)
Шлюб: Іоанна II (пфальцграфиня Бургундії)
Діти: Іоанна, Маргарита, Ізабелла, Бланка, Людовик, Філіп

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Філіпп V Довгий (фр. Philippe V le Long; 1293 — 3 січня 1322) — король Франції та Наварри (як Філіпп II) у 1312–1322 роках, запровадив Салічний закон у королівстві Франція.

Біографія

Граф Пуатьє

Походив з династії Капетингів. Був другим сином Філіппа IV Красивого, короля Франції, та Іоанни I (королеви Наварри). Народився у 1293 році в Ліоні. Про навчання Філіпа мало відомостей. Втім, відомі його освіченність та інтелект[1]. У 1311 році Філіп отримав від батька титул графа Пуатьє. З цього моменту він почав брати участь у численних справах держави. 1314 року домігся від свого брата Людовика X Сварливого та Паризького парламенту прийняття рішення щодо передачі йому та його дітям спадково пфальцграфства Бургундія, змінивши закон Філіппа II Августа, згідно з яким ці землі повинні були відійти до французької корони. Після смерті у 1315 році Роберта Бургундського, Філіп, граф Пуатьє, отримує це пфальцграфство.

Після смерті свого брата Людовика X зміг домогтися отримання звання регента за малолітнього короля Іоанна I і став готувати ґрунт для отримання королівської влади. Для цього зібрав відомих правників для впровадження в королівстві Салічного закону, за яким влада передавалася по чоловічій лінії. Філіппу це було необхідно, щоб не дозволити отримати корону доньці Людовика X Іоанні. Особливість була в тому, що Салічний закон діяв у Франкській державі — за Меровінгів та Каролінгів. Королівство Франція та Капетинги не мали до них жодного стосунку. Салічний закон застосовувати не можна було. Але під тиском Філіппа та його прибічників королівські правники «знайшли» необхідні аргументи для впровадження цього закону. У цей час раптово помер король Іоанн I. Філіпп скористався цим, домігся прийняття Салічного закону Генеральними штатами та Паризьким парламентом, що відкрило йому шлях до трону.

Король

Коронація Філіппа V відбулася 9 січня 1317 року у Реймсі. Проте становище нового короля було ненадійним. Для посилення своїх позицій він відсторонив від усіх посад дядька Карла де Валуа, обмежив вплив брата Карла де Ла Марша. Водночас уклав дружні угоди з герцогством Бургундія (1318), графством Фландрія (1320), В'єнським дофіном.

У зовнішній політиці був противником війн, намагався залагоджувати конфлікти без застосування зброї. У 1318 році відновив союз із Шотландією. При цьому не намагався втручатися у внутрішні справи сусідніх держав.

Головну увагу король зосередив на вирішенні питання усередині Франції. Робив спроби повернення монетної регалії до королівської влади (карбування єдиної валюти й лише короною). Втім зустрів потужний спротив володарів на півдні країни. Тоді ж Філіпп V намагався стандартизувати міри й ваги. Для цього у 1320 році провели відповідні збори у Турне. Але і в цьому він зазнав поразки. Водночас запровадив посаду скарбничого. Першим посаду обійняв Анрі де Сюлі. За наказом короля було утворено Рахункову палату. Разом з тим були відновлені жорстокі ордонанси Філіппа IV Красивого. Такі дії викликали численне невдоволення серед різних шарів населення. У 1321 році виник рух маленьких пастухів. Спалахнули численні повстання селян. Водночас виникла епідемія невідомої хвороби, яка перебігала з гарячкою. Ширилися чутки, що за цим стояли колишні тамплієри, які отруїли воду. Проте це малоймовірно з огляду на те, що таких проблем не було у попередників Філіпа V — Філіпа IV, Людовика X, та й у наступних королів — Карла IV Красивого та Філіппа VI Валуа.

Незважаючи ні на що, Філіпу V майже повністю вдалося подолати ці труднощі, проте він раптово захворів на «хворобу з гарячкою, яка прийшла з водою» (можливо дизентерія або черевний тиф) й помер в абатстві Лоншам (Париж) 3 січня 1322 року.[2] Прийняття Салічного закону повернулося проти нього — єдиний син помер, а доньки не змогли успадкувати корону. Тому влада перейшла до брата — Карла IV.

Сім'я

Дружина

  • Іоанна II (пфальцграфиня Бургундії) (15 січня 1292 — 21 січня 1330) — пфальцграфиня Бургундії, графиня Артуа. Донька Оттона IV (пфальцграфа Бургундії) та його другої дружини Матильди (графині Артуа).

Діти

  1. Іоанна (1/2 травня 1308 — 10/15 сернпя 1347) — пфальцграфиня Бургундії, графиня Артуа. Дружина Еда IV. герцога бургундії
  2. Маргарита (1309 — 9 травня 1382) — пфальцграфиня Бургундії, графиня Артуа. Дружина Людовика I (графа Фландрії).
  3. Ізабелла (1312 — квітень 1348) — дружина Гіга VIII, дофіна В'єнського (1 чол.), Жана III, володаря Фоконьє.
  4. Бланка (1313 — 26 квітня 1358) — черниця
  5. Філіпп (24 червня 1316 — 24 лютого 1317) — кронпринц Франції з 19 листопада 1316. Помер у віці восьми місяців.

Примітки

  1. Brown, Elizabeth, A. R. (2000) The King's Conundrum: Endowing Queens and Loyal Servants, Ensuring Salvation, and Protecting the Patrimony in Fourteenth-Century France, in Burrow and Wei.— p.126.
  2. Nirenberg, David. (1996) Communities of Violence: Persecution of Minorities in the Middle Ages. Princeton: Princeton University Press. (англ.)

Джерела

  • Duby, George. (1993) France in the Middle Ages 987—1460: from Hugh Capet to Joan of Arc. Oxford: Blackwell.

Посилання

Cawley, Charles, Navarre, kings, Medieval Lands database, Foundation for Medieval Genealogy

  • п
  • о
  • р
Франки
Геннобавд (287-289) • Аскарік і Мерогей (306-307) • Боніт (324) • Сильван (350-355) • Харієтто і Небігаст (358) • Меробавд (363-383) • Маллобавд (378) • Рікомер (377-393) • Бавтон (385) • Арбоґаст (385-394) • Геннобавд, Маркомир і Суннон (388-400) • Едобіх (407-410) • Теодомер (421-428)
Салічні франки
Фарамонд (420-428) • Хлодіон (428-447) • Меровей (447-458) • Хільдерік I (458-481) • Хлодвіг I (481-511)
Франкське королівство
Хлотар I Старий (511-561) • Хільперік I (561-584) • Хлотар II (584-629) • Дагоберт I (629-639) • Хлодвіг II (639-655) • Хлотар III (655-673) • Хільдерік II (673-675) • Теодоріх III (675-691)
Хлодомир (511-524) • Хлотар I Старий (524-558) • Гунтрамн (561-592) • Хільдеберт II (592-595) • Теодоріх II (595-613) • Сігіберт II (613) • Хлотар II (613-629) • Дагоберт I (629-639) • Хлодвіг II (639-655) • Хлотар III (655-673) • Хільдерік II (673-675) • Теодоріх III (675-691)
Теодоріх I (511-534) • Теодеберт I (534-548) • Теодебальд (548-555) • Хлотар I Старий (555-558) • Сігіберт I (561-575) • Хільдеберт II (575-595) • Теодеберт II (595-612) • Теодоріх II (612-613) • Сігіберт II (613) • Хлотар II (613-623) • Дагоберт I (623-629) • Сігіберт III (635-656) • Хільдеберт Усиновлений (656-661) • Хлотар III (661-662) • Хільдерік II (662-675) • Хлодвіг III (675-676) • Дагоберт II (676-679) • Теодоріх III (679-691)
Франкське королівство
(об'єднане)
Західне Франкське
королівство
Карл II Лисий (840-877) • Людовик II Заїка (877-879) • Людовик II Заїка (877-879) • Людовик III (879-882) • Карломан II (879-884) • Карл III Товстий (884-888) • Одо I Паризький (888-898) • Карл III Простакуватий (898-922) • Роберт I (922-923) • Рауль I (923-936) • Людовик IV Заморський (936-954) • Лотар (954-986) • Людовик V Лінивий (986-987)
Королівство Франція
Гуго Капет (987-996) • Роберт II Побожний (987-1031) • Гуго II Магнус (1017-1025) • Генріх I (1027-1060) • Філіп I (1059-1108) • Людовик VI Товстий (1108-1137) • Філіп Молодий (1129-1131) • Людовик VII Молодий (1131-1180) • Філіп II Август (1179-1223) • Людовик VIII Лев (1223-1226) • Людовик IX Святий (1226-1270) • Філіп III Сміливий (1270-1285) • Філіп IV Вродливий (1285-1314) • Людовик X Сварливий (1314-1316) • Іоанн I Посмертний (1316) • Філіп V Довгий (1316-1322) • Карл IV Красивий (1322-1328) • Філіп VI Валуа (1328-1350) • Іоанн II Добрий (1350-1364) • Карл V Мудрий (1364-1380) • Карл VI Божевільний (1380-1422) • Карл VII Звитяжний (1422-1461) • Людовик XI Розсудливий (1461-1483) • Карл VIII Люб'язний (1483-1498) • Людовик XII Батько Народу (1498-1515) • Франциск I (1515-1547) • Генріх II (1547-1559) • Франциск II (1559-1560) • Карл IX (1560-1574) • Генріх III (1574-1589) • Генріх IV Великий (1589-1610) • Людовик XIII Справедливий (1610-1643) • Людовик XIV Король-Сонце (1643-1715) • Людовик XV Улюблений (1715-1774) • Людовик XVI (1774-1792) • Людовик XVII (1793-1795)
І Французька Імперія
Наполеон I (1804-1814/1815) • Наполеон II (1815)
Королівство Франція
Людовик XVIII (1815-1824) • Карл X (1824-1830) • Людовик XIX (1830) • Генріх V (1830) • Луї-Філіп I Орлеанський (1830-1848)
ІІ Французька Імперія
  • п
  • о
  • р

Інігеси

  • Ініго (824—851)
  • Гарсія I (852—870)
  • Фортун (870—905)

Хіменеси

  • Санчо I (905—925)
  • Хімено (925—931)
  • Гарсія I (925—931)
  • Санчо II (970—994)
  • Гарсія II (994—1000)
  • Санчо III (1004—1035)
  • Гарсія III (1035—1054)
  • Санчо IV (1054–1076)
  • Санчо V (1076–1094)
  • Педро I (1094—1104)
  • Альфонсо I (1104—1134)
  • Гарсія IV (1134—1150)
  • Санчо VI (1150—1194)
  • Санчо VII (1194—1234)

Блуаський дім

  • Теобальд I (1234—1253)
  • Теобальд II (1253—1270)
  • Генріх I (1270—1274)
  • Іоанна I (1274—1305)

Капетинги

Евре

  • Філіпп III (1328—1343)
  • Карл II (1349—1387)
  • Карл III (1387—1425)
  • Бланка I (1425—1441)

Трастамарський дім

  • Іоанн II (1425—1479)
  • Карл IV (1441—1461)
  • Бланка II (1461—1464)
  • Елеонора I (1479)

Фуа

  • Франциск I (1479—1483)
  • Катерина I (1483—1517)

Альбре

  • Іоанн III (1484—1516)
  • Генріх II (1517—1555)
  • Жанна III (1555—1572)

Бурбони

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Athenaeum
Генеалогія та некрополістика
Find a Grave · Genealogics.org · Geni.com · Kindred Britain · Родовід · Roglo · Sejm-Wielki.pl · The Peerage · WeRelate · WikiTree
Словники та енциклопедії
Велика данська енциклопедія · Велика каталанська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Britannica (11-th) · De Agostini · Encyclopédie Larousse · Encyclopædia Britannica · Encyclopædia Universalis · Internetowa encyklopedia PWN · Lur Hiztegi Entziklopedikoan · Treccanis Dizionario di Storia
Довідкові видання
Британський музей · Consortium of European Research Libraries · Deutsche Biographie · NNDB
Нормативний контроль
BAV: ADV10296396 · BNF: 12350828k · FAST: 80523 · Freebase: /m/0khfr · GND: 118742183 · ISNI: 000000011646385X · J9U: 987007280493305171 · LCCN: n81117363 · NLI: 000439891 · NTA: 074686607 · SUDOC: 034473297 · VcBA: 495/157922 · VIAF: 54943764